Гетманцев знову йде на Пишного: після вимоги відставки стартує нова хвиля тиску на НБУ
Навколо голови НБУ Андрія Пишного формується нова хвиля політичного тиску. Після серпневої вимоги Данила Гетманцева про відставку історія виходить за межі парламентської трибуни Ще в серпні голова...
Навколо голови НБУ Андрія Пишного формується нова хвиля політичного тиску. Після серпневої вимоги Данила Гетманцева про відставку історія виходить за межі парламентської трибуни
Table Of Content
Ще в серпні голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев публічно зажадав відставки голови Національного банку Андрія Пишного. Приводом стала ситуація навколо державного Sense Bank та матеріали операції НАБУ «Форест Гамп». Пишного викликали до парламенту, а Гетманцев із трибуни звинуватив регулятора в запізнілій реакції й заявив, що керівник НБУ має залишити посаду.
Тепер, за оцінкою публікації Андрія Кравченка на site.ua, конфлікт отримує друге дихання. Автор описує не поодинокий політичний випад, а спробу зібрати кілька ліній тиску одночасно: парламентську, міжнародну й медійну. Кінцева мета, на його думку, — зміна керівництва НБУ і поява на чолі регулятора людини з орбіти голови фінансового комітету.
Що вже стало фактом, а що залишається версією
Серпневий епізод не є чуткою. Після оприлюднення матеріалів «Форест Гамп» НАБУ й САП заявили про схему легалізації близько 150 млн грн через державний Sense Bank — кошти, за версією слідства, акумулювали для застави за фігуранта справи «Мідас». У матеріалах фігурували, зокрема, голова наглядової ради банку Микола Гладишенко та голова правління Олег Ступак. НБУ після цього ініціював кадрові рішення щодо керівництва банку, а Гетманцев назвав реакцію регулятора запізненою й політично недостатньою.
Конфлікт між комітетом і Нацбанком триває не з серпня. Ще навесні НБУ публічно називав заяви Гетманцева щодо Sense Bank «політично вмотивованим тиском», нагадуючи, що опрацював десятки депутатських звернень і не вважає нагляд за податковими схемами клієнтів своєю прямою функцією. Гетманцев відповідав формулою: незалежність НБУ — не «індульгенція» для керівника.
Окремо влітку в медіа циркулювали сигнали, що на Банковій обговорювали можливу заміну Пишного. Bloomberg тоді писав: президент незадоволений надто тісною лінією НБУ з МВФ, однак сильного наступника немає. У тому ж сюжеті фігурувало прізвище Гетманцева як однієї з потенційних кандидатур, яку нібито просував Давид Арахамія. Це важливо: розмова про «людину з команди комітету» з’явилася ще до нової осінньої хвилі.
Новий контур: партнери й репутація
Кравченко стверджує, що минулого тижня Гетманцев зустрічався з представниками іноземних посольств і значну частину розмови присвятив не бюджету, реформам чи зовнішньому фінансуванню, а роботі Пишного. Для дипломатів такий порядок денний нібито став несподіванкою: вони намагаються зрозуміти, чи це особиста позиція голови комітету, чи сигнал від політичного центру.
Окремо автор пише про медійний напрям — пропозиції журналістам і власникам великих Telegram-каналів «ось-ось» опублікувати матеріали, які мають вдарити по репутації голови НБУ.
Ці два елементи — зустрічі з дипломатами саме в такій тональності й підготовка компромату — на момент публікації блогу не підтверджені офіційними заявами посольств, Офісу президента чи Нацбанку. Це аналітична конструкція автора. Але вона логічно сідає на вже видиму архітектуру конфлікту: Гетманцев не обмежився одним виступом у серпні, а системно тримає тему Sense Bank і персональної відповідальності Пишного в публічному полі.
Чому ставка вища за кадрове протистояння
НБУ — не звичайне відомство. Голову центробанку не звільняють «за політичним смаком»: українське законодавство й умови співпраці з МВФ жорстко захищають інституційну незалежність. Саме тому будь-яка кампанія проти Пишного неминуче читається партнерами не як побутовий конфлікт двох чиновників, а як тест: чи залишається регулятор автономним в умовах війни, дефіциту бюджету й інфляційного тиску.
Тут і виникає головна розвилка. Якщо критика Гетманцева стосується реального провалу нагляду за державним банком — це питання підзвітності. Якщо ж серпнева вимога, робота з дипломатами й медійний шум складаються в одну операцію зі зміни керівництва — це вже питання захоплення інституції. Відрізнити одне від іншого можна лише за двома критеріями: появою конкретних доказів, а не «матеріалів під публікацію», і тим, чи підтримає цю лінію офіційний Київ, а не лише профільний комітет.
Поки відповіді немає. Є зафіксований публічний ультиматум Гетманцева в серпні, затяжний конфлікт навколо Sense Bank і нова авторська версія, що тиск виходить на міжнародний і репутаційний контур. Саме ця зв’язка робить історію не «збігом новин», а політичним процесом, за яким стежитимуть і в Києві, і в посольствах.


