Україна втратила $1,2 млрд через проблеми в оборонних закупівлях: NYT розкрила деталі

У 2024 році Україна могла втратити близько 1,2 млрд доларів через шахрайство, розтрати та неефективне управління в системі оборонних закупівель. Водночас сім із десяти найбільших військових підрядників отримували нові державні замовлення, попри кримінальні провадження, невиконані контракти або корупційні звинувачення.

Про це пише The New York Times, яка проаналізувала матеріали перевірок Державної аудиторської служби, внутрішнього аудиторського підрозділу Міністерства оборони та судові документи, передає РБК-Україна.

За даними урядових аудитів, які охоплюють 2024–2025 роки, лише у 2024 році через шахрайство, розтрати та неефективне управління було втрачено близько $1,2 млрд. Повністю оприлюднити ці документи не вдалося через їхній конфіденційний статус.

Браковані міни та нові контракти

Одним із найбільш показових прикладів NYT називає Павлоградський хімічний завод. Підприємство поставило українським військовим 233 тисячі непридатних мінометних мін. Частина боєприпасів мала проблеми з підривачами або пороховим зарядом.

Директора підприємства Леоніда Шимана у квітні 2025 року затримали та звинуватили у шахрайстві приблизно на $68 млн. У серпні його засудили до п’яти років ув’язнення в іншій справі, пов’язаній із продажем вибухівки за завищеними цінами. Водночас адвокат Шимана заявив про намір оскаржити вирок, а сам він заперечує провину у справі щодо мінометних мін.

За даними аудиторів, посадовці знали про проблеми з продукцією заводу. Попри це, Агенція оборонних закупівель продовжила укладати з підприємством нові контракти.

Зокрема, завод отримав замовлення на постачання майже всіх 122-мм артилерійських снарядів для української армії у 2025 році.

Аудитори також встановили, що сім із десяти найбільших військових підрядників України отримували нові замовлення, навіть маючи відкриті кримінальні провадження, невиконані попередні контракти або керівників, заарештованих за корупційними підозрами.

Україна переплачувала за озброєння

Серед виявлених аудиторами проблем — випадки, коли держава відмовлялася від дешевших пропозицій та купувала озброєння дорожче.

За оцінками перевірок, близько $126 млн було втрачено через відмову від дешевших пропозицій та переплати за зброю. Ще в одному випадку компанії судяться щодо щонайменше $100 млн передоплати за контрактом, який зрештою не був виконаний.

Загалом аудитори виявили 18 компаній, які отримали нові контракти попри невиконання попередніх угод. Шість із них, як зазначається у матеріалі, не виконали жодного контракту.

Окрему увагу NYT приділила закупівлі артилерійських ракет турецького виробництва. У тендері 2024 року брали участь три компанії, які запропонували приблизно $4200, $4600 та $5100 за ракету.

Усі боєприпаси вироблялися на одному турецькому підприємстві. Найнижчу ціну запропонував безпосередній виробник Arca Defense, однак контракт отримала дочірня компанія чеської Czechoslovak Group, яка виступала посередником.

За оцінкою NYT, через вибір дорожчої пропозиції витрати України могли зрости приблизно на $130 млн. Аудитори не знайшли обґрунтування такого рішення, а попередні перевірки рекомендували уникати закупівель через посередників.

«Спецтехноекспорт» став найбільшим боржником

Ще один випадок стосується закупівлі ракет радянського зразка у сербського виробника. Через позицію Сербії щодо Росії Україна використовувала ланцюжок посередників.

Контракт уклали з державною компанією «Спецтехноекспорт», яка, за даними аудиторів, мала історію невиконаних контрактів. Її колишні керівники також фігурували у розслідуванні щодо можливого розкрадання та відмивання коштів.

Крім того, компанія не мала сербської експортної ліцензії на постачання ракет. Замість неї «Спецтехноекспорт» надав гарантійний лист від української військової розвідки.

Аудитори вказали, що таке рішення не мало належного юридичного обґрунтування та було ухвалене попри попередні невиконані зобов’язання компанії.

Згодом «Спецтехноекспорт» уклав субпідряд із американською Regulus Global. Ця угода була однією з кількох між компаніями на загальну суму $1,7 млрд.

Однак контракт на постачання ракет зрештою почав розпадатися. За словами керівника Regulus Global Вільяма Сомеріндайка-молодшого, тодішній міністр оборони Рустем Умєров прагнув прибрати посередників із системи оборонних закупівель. Він запропонував компанії працювати безпосередньо з державним закупівельним агентством, фактично усунувши «Спецтехноекспорт» від процесу.

У результаті угода зірвалася. На початок 2025 року «Спецтехноекспорт», за даними аудиторів, став найбільшим боржником перед закупівельною агенцією, маючи більше невиконаних контрактів, ніж будь-який інший постачальник.

Український уряд звернувся до суду з вимогою стягнути з компанії пеню за прострочення, штрафи та відсотки. Своєю чергою «Спецтехноекспорт» висунув фінансові вимоги до Regulus Global.

Сомеріндайк заявив NYT, що його компанія не порушувала правил, а під час реформування системи оборонних закупівель в Україні «опинилася між двох вогнів».

Матеріал NYT демонструє системну проблему: навіть після виявлення порушень окремі оборонні підприємства продовжували отримувати державні замовлення. Це створює ризики не лише для ефективності використання бюджетних коштів, а й для спроможності України в умовах війни своєчасно отримувати якісне озброєння.