Відома кастинг-директорка Алла Самойленко звернула увагу на тенденцію в європейському кіно, де російських героїв показують як жертв політичних обставин. За її словами, така драматургія формує образ так званих хороших русскіх і викликає співчуття глядачів на Заході. Як приклад вона згадала фільм грецького режисера за участі акторів Чулпан Хаматової та Григорія Добригіна, які мають статус іноагентів у Росії.
За словами Самойленко, ключову роль у створенні проєкту відіграла латвійська компанія, яка зібрала значне фінансування, зокрема й із російського фонду. Про це Алла Самойленко розповіла в інтерв’ю OBOZ.UA.
“Це історія про сім’ю, в якої тяжко захворює дитина. Вона перебуває в такому стані, що не можна транспортувати, а в цей час батьки переживають процес видворення з країни, – розповідає Алла Самойленко. – Після повномасштабного вторгнення в Україну автори ще більше загострили цю лінію – подали цих персонажів як людей, які тікають від політичної ситуації в Росії. Тобто фактично створили образ так званих “хороших русскіх”. І це, на мою думку, чиста експлуатація. Картина побудована так, що викликає дуже сильне співчуття до героїв – через усі ці драматичні обставини. При цьому до проєкту була залучена продюсерка з Естонії, яка активно підтримувала Україну, збирала кошти на допомогу”.
За словами Самойлеко, парадокс полягає в тому, що на Заході часто не бачать у цьому проблеми: “Вони не здатні мислити так, як ми, і не відчувають небезпеки. Навіть у балтійських країнах, які нині перебувають під прямою загрозою вторгнення, це відчуття не настільки гостре, як у нас. У європейських країнах живе багато російських митців. Якщо взяти, наприклад, Польщу, то я знаю, що там чимало російських акторів – у декого навіть є власні будинки. Зокрема, режисер Іван Вирипаєв. Так, це не пропутінська людина, але, по суті, він залишається проросійським діячем. І постає питання: кого європейці приймають, у якій кількості, з якими поглядами ці люди?”.
На думку кастинг-директорки, у багатьох країнах Європи досі сильні стереотипи про російську культуру як про явище “поза політикою”: “У західному середовищі до них часто ставляться узагальнено – як до “кінематографістів у стані ризику”. Не бачать у них потенційної небезпеки.
