Судді намагалися знайти баланс між свободою віросповідання та обов’язком захищати Україну. Було вирішено, що деякі норми віри військовозобов’язаних мають загрози для безпеки держави.
Про це повідомляє 24 канал.
Суд розглядав справу, в якій військовозобов’язаний отримав бойову повістку, але хотів відмовитися від служби. Фахівці намагалися визначити, чи може статус “сумлінного відмовника” бути законною підставою не служити. Про це йдеться в матеріалах судового розгляду.
Так судді проаналізували всі ризики та законодавство й визначили, чи можна звільнити людину від кримінальної відповідальності за ухилення від призову через його віру.
Проблема полягала в тому, що стаття 35 Конституції гарантує свободу світогляду та віросповідання. Водночас під час воєнного стану деякі права та свободи людини можуть бути обмежені.
Під час війни баланс віри та обов’язку захищати Україну стає особливо гострим. На практиці суди “суди розмежовують право на свободу віросповідання та обов’язок захищати державу.
Чоловік, якого звинувачували в ухиленні від призову після проходження військово-лікарської комісії. Під час оскарження вироку за статтею 336 Кримінального кодексу України пояснював, що служити він не може через релігійні переконання, адже належить до об’єднання церков євангельських баптистів. Так віра забороняє йому брати до рук зброю та приймати присягу. Чоловік просив призначити йому альтернативну службу, попри відсутність такого механізму.
Судді шукали баланс і намагалися з’ясувати, чи може відсутність процедури альтернативної служби під час мобілізації бути виправданням особи, яка відмовилася від служби через релігію.
У мирний час були можливості, аби людина могла дати сумлінну відмову. Але зараз таке рішення може загрожувати захисту держави. Тому інтереси національної безпеки стають вищими й дозволяють правомірно обмежувати певні аспекти свободи релігії. Тому в цій справі суд пояснив специфіку врахування світогляду особи в час, коли триває війна. Судді визначили, в яких випадках відповідальність за ухилення від служби можлива.
Фактично суд дав зрозуміти, що сама належність до релігійної громади не гарантує звільнення від мобілізації. Закон прямо не передбачає механізму альтернативної служби в умовах воєнного стану. Для багатьох, хто хотів уникнути мобілізації через віру, це стає неможливо.
