«Часу в нас немає»: Сергій Притула пояснив, чому волонтери залишаються незамінними для фронту

Українська держава забезпечує більшість потреб Сил оборони, однак волонтерські ініціативи й надалі відіграють важливу роль у забезпеченні військових. Їхня головна перевага — швидкість, гнучкість і здатність оперативно реагувати на запити з фронту.

Засновник благодійного фонду та волонтер Сергій Притула в інтерв’ю 24 Каналу пояснив, чому волонтерський рух залишається важливим навіть на п’ятому році повномасштабної війни.

Держава закриває більшість потреб, але не завжди достатньо швидко

Притула наголосив, що твердження про нібито нездатність держави забезпечувати військових є неправильним. За його словами, держава закриває основну частину потреб Сил оборони та має значно більші фінансові ресурси, ніж усі волонтерські фонди разом узяті.

Водночас масштаб війни створює величезне навантаження на державну систему. Великі закупівлі потребують дотримання процедур, контролю та антикорупційних запобіжників, а це може впливати на швидкість ухвалення рішень.

Волонтери натомість можуть оперативніше зібрати кошти, придбати необхідне обладнання та доставити його безпосередньо підрозділу.

«Чи закриє держава якісь питання для підрозділу, який втратив майно? Так, закриє. Але на це піде час, якого в нас немає», — пояснив Притула.

Волонтери допомагають масштабувати військові інновації

Окрему роль волонтерський рух відіграє у впровадженні нових технологій на полі бою.

Чимало рішень, які нині використовують українські військові, спочатку з’являлися завдяки роботі окремих інженерів, технологічних компаній, miltech-стартапів або безпосередньо військових підрозділів.

Волонтери допомагають швидко передавати такі розробки військовим і забезпечувати їхнє первинне використання на фронті. Якщо технологія доводить свою ефективність, держава надалі може її масштабувати та закуповувати вже у значно більших обсягах.

«Як інструмент для швидкого поширення інновацій, їхньої первинної імплементації та закупівлі чогось важливого до моменту, поки держава це не масштабує, вклад волонтерських ініціатив, мені здається, є безцінним», — зазначив Притула.

«Хотів би, щоб потреби у фонді не було»

Водночас волонтер зізнався, що найбільше хотів би, аби потреби в існуванні його мілітарного фонду взагалі не було.

За словами Притули, так само він не хотів би отримувати нагороди за волонтерську діяльність, адже і фонд, і відзнаки стали наслідком обставин, яких Україна не обирала.

Волонтерський рух залишається своєрідним швидким реагуванням на потреби фронту: поки державні механізми проходять необхідні процедури, громадські ініціативи можуть оперативно закрити критичну потребу або допомогти військовим випробувати нове технологічне рішення.