Зміна керівника делегації і потреба в системності: аналітики оцінили підготовку до переговорів
Політолог Вадим Денисенко і блогер Андрій Васильчук радять змінити керівника переговорної групи й побудувати систему підготовки до...
Тристоронній раунд в Абу-Дабі 10–11 листопада приніс домовленість про великий обмін полоненими, але не зрушив політичних питань. Після нього політолог Вадим Денисенко і автор блогу на site.ua Андрій Васильчук окремо дійшли схожого висновку: Україні потрібен інший керівник переговорної групи, а головне – система підготовки замість реакції на чужі пропозиції. Вісник зібрав їхні аргументи, контраргументи і головні публікації тижня на цю тему.
Table Of Content
Денисенко, керівник аналітичного центру «Ділова столиця», виклав свою позицію в колонці для «Еспресо» і на сторінці у Facebook 20 листопада. Васильчук – у блозі «Переговорник, який нікому не заважає».
Що дав раунд в Абу-Дабі
Зустріч стала першою тристоронньою з лютого. Українську делегацію очолював голова Служби зовнішньої розвідки Рустем Умєров, до неї ввійшли керівник Офісу президента Кирило Буданов, його перший заступник Сергій Кислиця, голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія і заступник начальника ГУР Вадим Скібіцький.
Конкретний результат один – попередня згода на великий обмін. 18 листопада омбудсман Дмитро Лубінець запевнив, що узгоджена цифра «точно не буде меншою за одну тисячу з кожного боку». За оцінкою співголови аналітичного центру «Права справа» Дмитра Снєгирьова, російська делегація відмовилася обговорювати припинення вогню, енергетичне перемир’я і безпеку судноплавства, пославшись на брак мандата.
«Коли я дивився на підсумки Абу-Дабі, мене не полишало відчуття, що цей фільм ми вже бачили», – пише Васильчук. Обмін він зараховує до треку Буданова, а не до частини роботи, яку веде Умєров.
Технічна частина готова, політична стоїть
Ще наприкінці лютого Кислиця розповідав, що військова група узгодила близько 90% технічних питань, а решта залежала від політичних рішень. За дев’ять місяців, зазначає Васильчук, політична частина так і не зрушила, а відповідальність за неї – на керівникові делегації, який має формулювати рамку й переконувати в ній партнерів та опонентів.
«Переговори ж з ядерною державою за посередництва США – це не виконання завдання, а його формулювання», – наголошує автор. Як приклад реактивності він наводить «план із 28 пунктів» восени 2025 року: Україна відповідала на нього, а не пропонувала власний. «Хто чекає, поки інші запропонують свої варіанти, той уже програв, бо обговорювати будуть чужий документ», – пише Васильчук.
Немає системи, є реакція
До того самого доходить і Денисенко. «Ключова наша проблема полягає в тому, що у нас немає системи. Є, перш за все, реактивна емоційна тактика», – вважає політолог.
За його словами, в Україні рішення спираються на суспільні настрої, а в росії – на одну людину; там ключову роль відіграють мзс і розвідка генштабу, тут інституції другорядні, а аналітика – «ахіллесова п’ята». «МЗС виключене з цього процесу, РНБО також, думки більшості експертів взагалі не беруться до уваги», – пише Денисенко.
Не визначені, на думку політолога, й цілі війни: про розпад росії перестали говорити у 2025 році, «справедливий мир» ніхто не розтлумачив, а в другій половині 2026-го розмова звелася до того, щоб уникнути «принизливої капітуляції». За його словами, «росіяни хочуть повернутися до Ялти-1945. Ми хочемо повернутися до лютого 2022».
Делегацію рф в Абу-Дабі, як і раніше, очолював Володимир Мединський. До неї ввійшли заступники міністра закордонних справ Сергій Рябков і Михайло Галузін, представники фсб і генштабу рф.
Денисенко звертає увагу, що українська делегація не віддзеркалює цього складу: «на двох заступників міністра закордонних справ рф немає жодного представника МЗС України», а навпроти представника фсб, схоже, немає представника СБУ. Васильчук теж запитує, де в цій конфігурації МЗС з його дипломатичною школою та інституційною пам’яттю.
Питання до керівника делегації
Умєров очолює делегацію з листопада 2025 року. Головне питання до нього, за Денисенком, не в компетентності, а в тому, чи може він продукувати ідеї й відстоювати їх.
Васильчук оцінює попередні посади Умєрова: у Фонді держмайна – сумлінний виконавець, а не реформатор, у Міноборони – затяжний публічний конфлікт довкола Агенції оборонних закупівель. Раніше LIGA.net з посиланням на трьох дипломатів писало, що Умєров лишається в переговорах, бо його манера «дуже імпонує» президентові, а сам він не виглядає конкурентом із власними політичними амбіціями.
Попередник Умєрова Андрій Єрмак, пише Васильчук, вів перемовини «з базових позицій річної давнини», і для нього «сподобатися Володимиру Зеленському було важливіше, ніж переграти опонента». Проте ініціатива в нього була: «Формула миру», саміт у Бюргенштоку, санкційна група Єрмака – Макфола. Умєров, на думку автора, перейняв бажання сподобатися, але не ініціативу.
Хто ще міг би вести переговори
Обидва автори виділяють у групі Кислицю і Буданова. «У переговорній групі є фаховий дипломат з величезним досвідом Кислиця та керівник офісу президента Буданов», – пише Денисенко, нагадуючи, що всі обміни полоненими йшли саме через Буданова. Як нестандартний хід він згадує Леоніда Кучму в Мінському процесі й радить шукати політичного «важковаговика» на пенсії, не називаючи імен.
Васильчук не наполягає, що делегацію має очолити хтось із них: Буданов і так завантажений роботою Офісу. 6 листопада CBS News повідомляла, що в ОАЕ делегацію очолить Буданов, однак радник президента Дмитро Литвин відповів: «Поки змін не було».
Що пропонують змінити
Васильчук пропонує спершу визначити, що Україна вважає перемогою, у конкретних і вимірюваних умовах: мир під тиском, на його думку, стане лише паузою перед новою війною. Далі – три кроки:
- «Золотий міст» для опонента. За порадою Сунь-цзи, виконати домовленості має бути легше, ніж їх зірвати.
- Мова угод для Вашингтона. Переконати США, що перемога України – це й американський виграш: угода про надра 2025 року, бойовий досвід, дронові технології.
- Одна позиція для трьох аудиторій. «Своє суспільство, опонент, партнери – три аудиторії, три різні мови і одна позиція».
Денисенко пропонує змінити керівника групи «й разом з ним змінити логіку підготовки», вийшовши за межі лекал, які не змінюються з 2022 року. Переформатування, на його думку, має бути й інституційним: посилити підготовку рішень, залучати до неї самих перемовників, напрацьовувати сценарії, а не лише реагувати.
Аргументи на користь нинішнього складу
Васильчук сам наводить контраргументи: Умєров неконфліктний, передбачуваний і веде переговори з 2022 року – від Стамбула й «зернового коридору» до обмінів через турецьких посередників, а заміна посеред процесу загрожує втратою контактів і темпу. Нардеп від «Голосу» анонімно казав LIGA.net, що «американці дуже задоволені ним».
Президент Володимир Зеленський 27 жовтня заявив: «Я завжди відкритий, якщо є альтернатива людям, які займаються цим питанням». Водночас, за його словами, альтернативного складу поки немає, а нинішні перемовники працюють щодня і знають радників з нацбезпеки інших країн.
Васильчук відповідає, що ці аргументи працюють, поки процес рухається. Коли технічний трек готовий, а політичний стоїть, статус-кво, на його думку, ризикованіший за зміни.
Що змінилося за тиждень
- 12 листопада. Спецпосланець США Стів Віткофф після зустрічі з путіним анонсував новий раунд за участі європейців.
- 14 листопада. Зеленський розповів, що США вперше запитали, чи вийде Україна з Донбасу в разі вступу до НАТО. Того ж дня Європа домовилася направити на переговори сім представників – від п’яти держав, ЄС і НАТО.
- 16 листопада. Помічник путіна Юрій Ушаков заявив, що москва не погодила участі європейців і наступний раунд буде тристороннім; дату не визначено.
- 20 листопада. Джерела Радіо Свобода повідомили, що безпекові радники Франції, Німеччини й Великої Британії можуть поїхати до москви.
На думку Денисенка, без зміни керівника і підходів Україні буде дуже складно відповідати на ускладнення у відносинах із Вашингтоном і невизначеність із боку Брюсселя. «А поки дипломати шукають слова, армія тримає фронт», – завершує свій текст Васильчук.
Таким чином, обидва автори сходяться в тому, що проблема ширша за одне призначення: спершу потрібні визначені цілі та інституційна підготовка, а вже потім – людина, здатна їх відстояти. Офіс президента кадрових змін не анонсував, тож відкритим лишається питання, чи зміниться підхід до переговорів до наступного раунду.
На фото: переговори делегацій України та США в Джидді, 11 березня 2025 року; праворуч – Андрій Сибіга, Андрій Єрмак і Рустем Умєров. Фото: МЗС України / Wikimedia Commons, CC BY 4.0.


